Інструкція по вирощуванню і догляду за газоном

Газонні бур'яни доставляють немало клопоту на газоні. Виявити газонні бур'яни дозволяє класифікатор бур'янів.

Щавель горобиний Rumex acetosella

Вид квіткових рослин родини Гречкові (Polygonaceae). Один із звичайних бур'янів на кислих ґрунтах полів, луків, лісових галявин. Цвіте у травні-червні. Рослина дводомна.
Стебло пряме, розгалужене, 15-60 см заввишки. Листки чергові, нижні — списовидні, черешкові, верхні — ланцетні або лінійно-ланцетні, майже сидячі. Суцвіття — квітки в рідких китицях, що утворюють нещільну волоть. Оцвітина майже не розростається. Цвіте в червні-липні, часто в перший рік життя. Корінь стрижневий з розгалуженнями, на яких утворюються вегетативні бруньки і зачатки дочірніх пагонів. Плід — тригранний горішок.
Рослина росте майже по всій Європі, Західній, Середній та Північній Азії від Великої Британії до Японії. Є популяція у горах Атлас у Північній Африці. Щавель горобиний завезений у США, де став інвазійним видом.

Щавель горобиний надає перевагу бідним поживними речовинами, пухким, кислим ґрунтам. Росте на піщаних луках, кам'янистих поверхнях. Віддає перевагу вологим ґрунтам, тому виживає в заплавах річок та поблизу боліт.

Поширеність: Часто зустрічається на ділянках з рихлим грунтом

Умови зростання : Піщані і кислі грунти

Період цвітіння : Травень-серпень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Щавель кислий або звичайний (Rumex acetosa)

Багаторічна трав'яниста рослина, що росте у великій кількості на більшій частині Європи на луках та культивується як городина. Щавель кислий — струнка рослина близько 60 см заввишки з соковитими стеблом та листками. Квітки червонувато-зелені, цвітіння в червні — липні. Листки видовжені. Нижні від 7 до 15 см завдовжки з дуже довгим черешком. Верхні листки сидячі, часто набувають малинового кольору. Квітки, збільшуючись у розмірах, набувають пурпуроватого кольору. Тичинкові та маточкові квітки знаходяться на різних рослинах (дводомні). Корені багаторічні, сильно заглиблюються в ґрунт. Листками щавлю кислого живляться гусениці кількох видів метеликів, зокрема п'ядун щавлевий.

Поширеність: Зустрічається рідко

Умови зростання : Кислі грунти

Період цвітіння : Травень-червень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Жовтецеві

Жовтець повзучий Ranunculus repens

Квіткова рослина з роду Жовтець (Ranunculus) родини жовтцевих (Ranunculaceae), поширена у Європі, Азії та Північній Африці. Жовтець повзучий має висхідне розгалужене стебло 15—75 см заввишки з довгими лежачими пагонами, що вкорінюються у вузлах. Листки трійчасті, черешкові. Квітки з п'ятичленною оцвітиною, з багатьма тичинками і маточками. Багаторічна рослина. Цвіте у травні — серпні, запилюється комахами. Плоди — дрібні сім'янки, зібрані в кулясті невеличкі головки. Рослина добре розмножується вегетативно за допомогою повзучих прикореневих пагонів. У свіжому стані отруйна для худоби. Цей вид жовтецю часто трапляється у вільшняках, вологих мішаних і листяних лісах, на лісових болотах.

Поширеність: Поширений бур'ян, якщо з ним не боротися може сильно засмітити газон

Умови зростання : Важкі вологі грунти

Період цвітіння : Травень-серпень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Жовтець бульбоносний Ranunculus bulbosus

Ranunculus bulbosus, широко відомий як ріпа св. Антонія або луковиця, є багаторічним членом сімейства жовтець. Вона має привабливі жовті квіти та глибоко розділені, трилопастні довготербовані базальні листи. Відомо, що бульбовий жовтець утворює пучки. Стебла висотою 20-60 см, прямолінійна, розгалужена і трохи волохаті. На стеблі є чергові і сидячі листи. Квітка утворює верхівку стебел, з блискуче жовтими 5-7 пелюстками. Квіти мають ширину 1,5-3 см. Цвітіння рослини з квітня по липень. Бульбоносний жовтець отримує своє ім'я від свого відмінного perenniting органу, як багряподібний роздутий підземний стебла або корун, який знаходиться трохи нижче поверхні грунту. Після того як рослина вмирає під час спеки літа, корінь виживає під землею протягом зими. Хоча наявність корунці відрізняє Ranunculus bulbous від деяких інших видів, таких як Ranunculus acris, цей вид також має відмінні рефлексовані частки. Інші назви для цибулини - "Goldcup" через кольору та форми листя, а "Frogs-foot" від їх форми..

Поширеність: Поширений бур'ян

Умови зростання: Піщані і вапняні грунти

Період цвітіння: Травень-червень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Жовтець їдкий Ranunculus acris

Жовтець їдкий, або терпибіда (Ranunculus acris) — квіткова рослина з роду Жовтець (Ranunculus) родини жовтецевих (Ranunculaceae). Багаторічна рослина заввишки 20-50 см з коротким розгалуженим кореневищем. Гемікриптофіт. Стебло прямостояче, гіллясте, з притиснутими волосками, з листям. Нижні листки довгочерешкові, в контурі п'ятикутні, пальчатороздільні, частки їх ромбічні, надрізані на ланцетні зубчасті часточки; верхні листки сидячі, трироздільні на лінійно-ланцетні, загострені, цілокраї часточки. Квітки поодинокі верхівкові або зібрані в
апівпарасольки, з 5 чашолистками, 5 золотисто-жовтими пелюстками, численними тичинками і маточками, діаметром 8-15 мм, на довгих циліндричних опушених квітконіжках. Чашолистки злегка віддалені, пелюстки широкояйцеподібні.
Цвіте з травня по вересень. Плід — багатогорішок з прямими носиками у горішків. Схожий на жовтець золотистий, який відрізняється опушеними плодиками і 3-5 — лопатевими прикореневими листками. Росте на луках, галявинах, полях. Отруйна рослина.

Поширеність: Поширений бур'ян, але на газонах зустрічається не так часто, як жовтець повзучий

Умови зростання: Вологі грунти

Період цвітіння: Травень-серпень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Пшінка весняна або Жовтець-пшінка Ranunculus ficaria

Пшінка весняна або Жовтець-пшінка (Ficaria verna, synonym: Ranunculus ficaria) — отруйна трав'яниста рослина з роду Пшінка (Ficaria) родини жовтцевих (Ranunculaceae). Раніше входила до роду Жовтець (Ranunculus). Місцева назва — маслянка. Може також використовуватися як лікарська рослина. Невелика (9-30 см заввишки) ефемероїдна ранньовесняна рослина з пучком бульбоподібно потовщених додаткових коренів при основі стебла. Стебло висхідне, тонке, просте або розгалужене у верхній частині; як і вся рослина, голе. Соковиті листки (2-5 см у діаметрі) зверху блискучі, округло-серцеподібні, виїмчасто-зарубчасті краями; верхні кутасті або трохи лопатеві, при основі широкосерцеподібно виїмчасті, з розсунутими лопатями, що не перекривають одна одну. При основі черешків є білі, видовжені вивідкові бруньки. Нижні листки довгочерешкові, середні й верхні на коротших черешках. На ніч і в дощову погоду квітки закриваються, щоб зберегти тепло і захистити пилок від вологи. Запилюється квітка комахами, але рано навесні їх мало, тому плоди-горішки в пшінки утворюються рідко. Розмноження відбувається переважно вегетативно за допомогою багатих на крохмаль виводкових бруньок і бульбовидно потовщених коренів. Виводкові бруньки утворюються в пазухах листків і після того, як рослина зав'яне, падають на землю і розносяться дощовими потоками. Бульбовидні кореневі шишки і виводкові бруньки проростають восени, але з похолоданням перестають розвиватися.

Поширеність: На газоні зустрічається рідко

Умови зростання : Вологі грунти і затінені ділянки

Період цвітіння : Квітень-травень

Бур'ян припиняє рости після одноразового застосування гербіциду, але для його повного знищення потрібно багатократну обробку.

Подорожники

Подорожник великий (Plantago major L., Plantago borysthenica Rogow.) Plantago major

Місцеві назви — бабка, порізник, ранник тощо. Дозрілі насіння подорожника при вогкості робляться клейкими. Разом з брудом насіння налипають на чоботи перехожих і подорожують з ними. Тому міжнародна ботанічна назва подорожника — плантаго майор (Plantago major); латиною «plantago» означає: «ступня» і «слідувати», тобто «супутник», і «майор» (major) — «великий». Стебло 10 — 60 см заввишки, з коротким кореневищем і розеткою прикореневих листків, безлисте, тонкоборознисте, голе або трохи опушене. Листки яйцеподібні або еліптичні з трьома-сімома жилками, цілокраї, голі, з клиноподібною основою і розширеним жолобчастим черешком, що за довжиною дорівнює пластинці. Суцвіття (5-15 см завдовжки) довгоциліндричне, колосоподібне, при основі рідкувате. Приквітки яйцеподібні, тупі, за довжиною дорівнюють чашечці. Квітки дрібні, з приквітками, правильні, зрослопелюсткові. Чашечка чотирироздільна з овальними тупими, перетинчастими частками, віночок (до 3 мм завдовжки) буруватий, сухий, плівчастий, трубчастий з яйцеподібними тупуватими частками. Тичинок чотири з фіолетовими або жовто-бурими пиляками, маточка одна з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком і дволопатевою приймочкою. Плід — багатонасінна темно-коричнева яйцеподібна коробочка (0,7 — 1,2 мм завдовжки). Подорожник великий росте на галявинах, луках, уздовж просік, на лісокультурних площах і як бур'ян на розсадниках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні — липні. Лікарська рослина. Поширений по всій Україні. Заготовляють у всіх областях України. Запаси сировини значні. Одна рослина восени дає від 8 до 60 тисяч насінин. Тому подорожник дуже швидко розселяється по всіх дорогах — скрізь, де ступає нога людини.Насіння подорожника переправилися через океан в Америку. Вони потрапили туди разом з брудом на чоботях завойовників і перших поселенців. В Америці не було такої рослини; вона з'явилася разом з європейцями, навколо їхніх помешкань і по дорогах, де вони проходили. Через це індіанці влучно назвали його: «слід білого».

Поширеність: Поширений бур'ян, сильно засмічує газон

Умови зростання : Ущільнений грунт

Період цвітіння : Травень-вересень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Подорожник ланцетолистий Plantago lanceolata

Подорожник ланцетолистий (лат. Plantago lanceolata) — багаторічна трав'яниста рослина роду Подорожник (Plantago). Багаторічна трав'яниста рослина висотою до 50 см з укороченим кореневищем та стрижневим коренем. Стебло безлисте. Листки зібрані у прикореневу розетку, ланцетні суцільнокраї, з 3-5 дугоподібними жилками, у нижній частині вздовж жилок волосисті. Квітки дрібні, сухі, зі світло-бурим відтінком, зібрані у густі короткі довгасто-яйцеподібні колоски. Тичинки світло-жовті, у 4-5 разів довші від віночка та видаються з нього. Плід — яйцеподібна тупа двогнізда коробочка, що має в кожному гнізді по одній насінині. Рослина цвіте у травні-серпні. Дозрівання плодів припадає на липень-вересень. Росте у Північній півкулі у регіонах з помірним кліматом. В Україні поширена у лісостепу, степу та у Криму. Росте на вологих родючих ґрунтах по суходільних та заплавних луках, на лісових галявинах та просіках.

Поширеність: Поширений бур'ян

Умови зростання : Некислі грунти

Період цвітіння : Квітень-вересень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Подорожник перистий Plantago coronopus

Подорожник перистий, подорожник пірчастий (Plantago coronopus L.) – вид рослин родини Подорожникові (Plantaginaceae). Однорічна, дворічна або багаторічна, від 5 до 25 см заввишки рослина, листя якої в прикореневій розетці і формує довгі голі, квітучі стебла. Рослина утворює стрижневий корінь, з яким може пережити зиму. Листя 15–2,2 x 0,1–1,5 см, від лінійних оберненоланцетовидих. Суцвіття ростуть вертикально на 4–7 см у висоту. Численні, білуваті, квітки. Цвіте з лютого по червень. Північна Африка: Алжир; Єгипет; Лівія; Марокко. Азія: Кувейт; Афганістан; Кіпр; Єгипет — Синай; Іран; Ірак; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина; Таджикистан; Туркменістан; Узбекистан; Пакистан. Кавказ: Азербайджан; Росія — Дагестан. Європа: Данія; Фарерські острови; Ірландія; Швеція; Об'єднане Королівство; Бельгія; Німеччина; Нідерланди; Польща; Україна — Крим; Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція [вкл. Крит]; Італія [вкл. Сардинія, Сицилія]; Румунія; Сербія; Словенія; Франція [вкл. Корсика]; Португалія [вкл. Азорські острови, Мадейра]; Іспанія [вкл. Балеарські острови, Канарські острови]. Натуралізований у деяких інших країнах. Населяє піщані або гравійні ґрунти близько до моря; 0–1100 м.

Поширеність: Поширений бур'ян

Умови зростання : Піщані грунти

Період цвітіння : Травень-жовтень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Морський подорожник Plantago maritima

Морський подорожник (Plantago maritima) — рослина родини подорожникових (Plantaginaceae), поширена у помірних районах майже всього світу. Це багаторічна трав'яниста рослина. Листя зібране у щільній прикореневій розетці, довге, пряме, 2-22 см завдовжки і до 1 см завширшки. Суцвіття — прямий і безлистий колос на черешкі довжиною 3-20 см. Квітки непримітні, складаються з чотирьох частин, зелено-бурі, з бурими тичинками.

Поширеність: Рідко зустрічається на газонах

Умови зростання : Деякі сорти дерну

Період цвітіння : Червень-вересень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Бобові рослини

Конюшина повзуча Trifolium repens

Конюшина повзуча (Trifolium repens). Місцеві назви — біла конюшина, білий горішок, орішина, сіре зілля, лишки, в'язіль, кашка, тройнячок, хрещатий барвінок, хрестики. Багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10—35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцеподібні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на довгих квітконосах. Плід — біб. Цвіте у травні — вересені. Росте на луках, схилах, по степах переважно в западинах і на подах, по всій Україні, крім високогір'я Карпат.

Поширеність: Поширений бур'ян, сильно засмічує газон

Умови зростання : Некислі грунти

Період цвітіння : Травень-жовтень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Конюшина сумнівна Trifolium dubium

Поширеність: Поширений бур'ян, сильно засмічує газони з вузьколистними травами

Умови зростання : Некислі грунти

Період цвітіння : Травень-жовтень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Люцерна хмелевидная Medicago lupulina

Люцерна хмелевидна — вид квіткових рослин родини Бобові (Fabaceae). Латинський епітет lupulina означає «хмелеподібний» (Humulus lupulus). Зелена, однорічна чи дворічна трав'яниста рослина, що досягає висот приблизно від 10 до 50 сантиметрів. Коріння містить вузлики азотофіксуючих бактерій. Рослини, які виживають протягом більше ніж 1 року, можуть розвинути глибокий корінь. Листок поділений на три оберненояйцевидні частини. Відносно невеликі, сферичні, гроновидні суцвіття містять від 10 до 50 квітів що нагадують хмелеві. Квіти жовті, довжиною від 2 до 5 міліметрів. Плід являє собою невеликий, яйцеподібний стручок, від одного до двох міліметрів у довжину, який не відкривається при дозріванні, але твердне і стає чорним, коли дозрілий. Кожен плід містить 1 бурштинового кольору насіння. Країни поширення: Північна Африка: Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Туніс. Азія: Саудівська Аравія, Ємен, Афганістан, Кіпр, Іран, Ірак, Ізраїль, Ліван, Сирія, Туреччина, Китай, Корея, Тайвань [пн.], Індія — Біхар, Делі, Гуджарат, Харьяна, Хімачал-Прадеш, Джамму і Кашмір, Мадхья-Прадеш, Пенджаб, Раджастхан, Уттар-Прадеш, Західна Бенгалія, Непал, Пакистан. Кавказ: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія — Передкавказзя, Дагестан, Європейська частина. Європа: Данія, Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Об'єднане Королівство, Австрія, Бельгія, Чехія, Словаччина, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Швейцарія, Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Україна [вкл. Крим], Албанія, Болгарія, Колишня Югославія, Греція [вкл. Крит], Італія [вкл. Сардинія, Сицилія], Румунія, Франція [вкл. Корсика], Португалія [вкл. Мадейра], Гібралтар, Іспанія [вкл. Канарські острови]. Натуралізований у багатьох інших частинах світу, культивується також. Населяє набережні, луки, вологі западини і поля; 0–2500 м. Використовується як корм дуже гарної якості, для виробництва меду, як поліпшувач ґрунту. Період цвітіння триває з травня по жовтень.

Поширеність: Малопоширений бур'ян, може сильно засмітити низькосортний газон

Умови зростання : Сухі грунти

Період цвітіння : Квітень-серпень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Лядвенец рогатий Lotus corniculatus

Лядвенець рогатий (лат. Lotus corniculatus) — трав'яниста рослина роду Лядвенець родини Бобових. Суцвіття лядвенця має 5 — 6 квіток типу простого зонтика. Віночок квіток має жовтий, інколи помаранчевий колір. Боби бурі, прямі, тонкі, довжиною 2,5 — 3, відходять радіально від спільної. Стебла виткі, в природних травостоях мають висоту 30 — 40 см, у посівах досягають 80 см. Насіння дрібне, має овальну форму, злегка сплющене, темно-коричневе, інколи темно-мармурово-плямисте. Маса 1000 насінин 1,4 — 1,6 до 2 г залежно від екотипу. Лядвенець рогатий досить посухостійкий, окремі сорти зимостійкі. Він добре переносить кислотність ґрунту і може рости на погано дренованих ґрунтах. На помірно зволожених луках здатен інтенсивно кущитись і розмножуватись. В Україні районовано такі сорти лядвенцю рогатого: Дединівський, Московський 25, Московський 287. В Івано-Франківській області вирощують сорти Монастирецький, у Полтавській — Смоленський.

Поширеність: Поширений бур'ян

Умови зростання : Некислі грунти

Період цвітіння : Травень-серпень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Кульбабаподібні рослини (Taraxacum)

Скереда волосовидна Crepis capillaris

Скереда волосовидна (Crepis capillaris (L.) Wallr.) — вид квіткових рослин родини Айстрові (Asteraceae). Волохата однорічна трав'яниста рослина. Стебла 15-60 (-100) см, прості або розгалужені. Рослина містить молочний сік. Зубчасті листки, лопатеві або перисті, мають свіжий зелений колір. Головки квітів мають діаметр від 10 до 15 міліметрів. Квіти золотисті. Сім'янки коричневі, 1-2 мм, з 10 поздовжніми ребрами. Квіти і фрукти з березня по червень (липень-вересень). Запилювачі: коротковусі двокрилі, бджоли. Поширення: Кавказ: Грузію. Європа: Росія — європейська частина; Литва; Україна; Австрія; Бельгія; Чеська Республіка; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія; Ірландія; Швеція; Об'єднане Королівство; Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Франція; Португалія; Іспанія. Натуралізований в деяких інших країнах. Росте в степових середовищах, пустках, пустирях і стінах. В Альпах піднімається до висоти 1300 метрів.

Поширеність: Малопоширений бур'ян, проте він може швидко поширитися в посуху

Умови зростання : Піщані грунти

Період цвітіння : Червень-жовтень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Нечуйвітер волохатенький Hieracium pilosella

Нечуйвітер волохатенький, нечуйвітер звичайний, нечуйвітер волосистий, корсатка волосиста, корсатка космата, нечуйвітер волохатий (Hieracium pilosella L., Pilosella officinarium F. Schultz et Sch. Bip.) Місцеві назви — волосник, недоспілок, сліпачок, арник, вогник, вухо вежмеже, вушко мишаче, жовтинець, жовтомохорочник, жовтоцвіт, жовтючки весневі, зілля від уразу, лапки котячі, лихорадочна трава, масло воронє тощо. Невисока (5-30 см заввишки) багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих з повзучим кореневищем і багаторічними повзучими, густо облистненими пагонами, що рясно опушені досить довгими, зірчастими, рудуватими волосками. Листорозміщення чергове. Квітконосне стебло нерозгалужене, безлисте, з одним порівняно великим кошиком (8 — 12 мм завдовжки) на верхівці. Воно опушене простими довгими волосками з домішкою чорних залозистих волосків. Прикореневі листки (1,5-7 см завдовжки, 0,7-2 см завширшки) цілокраї, численні, оберненояйцеподібно-ланцетні або ланцетні, тупуваті, до основи звужені в черешок. Зверху листки блакитнувато-зелені, зісподу сіруватоповстисті від зірчастих волосків. Квітки зібрані в одиничний кошик циліндричної або яйцеподібної форми. Обгортка черепичаста (9-11 мм завдовжки, 8-15 мм завширшки) . Листочки обгортки лінійні, вкриті зірчастим пушком і чорнуватими простими і залозистими волосками. Всі квітки в кошику язичкові з п'ятьма зубчиками на верхівці, ясно-жовті, двостатеві. Язички крайових квіток зовні з червоними смужками. Тичинок п'ять, вони зрослися пиляками, маточка одна, зав'язь нижня, стовпчик один з дволопатевою приймочкою. Плоди циліндричні, сім'янки без носика, до 2 мм завдовжки, темно-червоні, з дев'ятьма поздовжніми реберцями. Чубок із зазубрених, шорстких і крихких брудно-білих волосків. Росте нечуйвітер у соснових і мішаних лісах, на лісосіках, прогалинах, пісках. Світлолюбна рослина. Цвіте в травні — червні, нерідко повторно ще й восени. Поширений майже по всій Україні. Росте на сухих піщаних місцях, у розріджених соснових лісах, має добре розвинене повзуче кореневище та лежачі пагони, вкриті листям.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Сухі і кислі грунти

Період цвітіння : Травень-серпень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Любочки осінні Leontodon autumnalis

Любочки осінні (Scorzoneroides autumnalis, застаріла назва Leontodon autumnalis L.) — вид трав'янистих рослин роду Scorzoneroides родини Айстрові (Asteraceae). Колись його відносили до роду Любочки (Leontodon). Етимологія: лат. autumnalis — «осінній». Багаторічник зі стеблами 2–5(6) дм. Прикореневі листки голі, довгі, перистонадрізні або перисторозсічені з довжиною від 2 до 30 см і шириною від 3 до 30 мм, верхні — лінійні, цілі. На відміну від звичайної кульбаби квіткове стебло любочок осінніх не порожнисте. Квіти жовті, 2.5–3 см в ширину. Сім'янки червонувато-бурі, циліндричні, злегка звужені, довжиною від 3.5 до 7 мм. В Україні вид зростає на луках, схилах, галявинах — на всій території звичайний окрім Криму, де відсутній.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Погано дреновані грунти

Період цвітіння : Липень-жовтень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Кульбаба лікарська Taraxacum officinale

Кульбаба лікарська, Кульбаба звичайна (Taraxacum officinale Wigg., Taraxacum vulgare Schrank., Taraxacum almaatense Schischk., Taraxacum retroflexum Lindb., Taraxacum campylodes G.E.Haglund) — багаторічна трав'яниста рослина роду Кульбаба родини айстрових (Asteraceae). В українській мові кульбаба відома під понад два десятки синонімів: баранки, бабка, бабки, вовчий зуб, гуменце, купава, пустодуй, солдатики, літючки, летючки, бабакуля, падиволос, плішивець, дикий молочай (молочій), молочник, подойнички, чичик, чічак, чічик, малайниця, мелайниця, маївка, пухлянки, пушки. Рослина заввишки 10—40 см з довгим стрижневим, гіллястим коренем. Головний корінь відносно товстий, зазвичай вертикальний, малогіллястий. Корені, розрізані на шматочки навіть у півсантиметра, дають листочки і потім цілі рослинки.
Стебла квіток безлисті, порожнисті, зверху павутинясті, закінчуються поодинокими кошиками. Листки (до 20 см завдовжки) у прикореневій розетці, численні, притиснуті до ґрунту або висхідні, зісподу опушені або голі, стругоподібні, перистолопатеві або перистороздільні з широкотрикутними вниз спрямованими частками, часто з рожевою середньою жилкою. Кошики великі (20-25 мм завдовжки, 7—10 мм заввишки) з дзвоникуватою багаторядною обгорткою, зовнішні листочки якої відігнуті донизу. Жолобки на листках збирають вологу і направляють її струмками до кореня. Квітколоже голе, усі квітки язичкові, яскраво-жовті або світло-жовті, рідко червонуваті. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Варто лише дмухнути — і вони полетять… Жовта головка кульбаби — не окрема квітка, а цілий «кошик» з квітами: кожна квітка має вигляд трубочки з п'ятьма зрощеними пелюстками, з прирослими до них п'ятьма тичинками, бічні квітки мають пелюстки, які виросли в довгі язички. Суцвіття-кошики закриваються в другу половину дня і у вологу погоду, оберігаючи пилок від намокання. У ясну погоду кошики відкриваються о шостій годині ранку і закриваються о третій годині дня. За суцвіттям кульбаби можна дізнаватися час. Плід — світла веретеноподібна циліндрична сім'янка (до 3 мм завдовжки), зверху гострозубчаста, з багаторядним білуватим чубком. Квітне у травні-липні; сім'янки дозрівають приблизно через місяць після початку цвітіння. Нерідко спостерігається повторне цвітіння та плодоношення протягом усього літа. У кульбаби велика здатність розповсюджуватися. Дозрівши плоди-сім'янки розправляють зверху парасолькою білі волоски, як парашут, і летять за вітром у різні сторони. Один кошик квіток дає до двохсот насінин, а вся рослина — до трьох тисяч І якщо кожна кульбаба займає площу в 20 квадратних сантиметрів, то до десятого покоління, якби всі рослини виживали, знадобилася б площа в п'ятнадцять разів більша, ніж поверхня земної кулі. Але не з усіх насінин виростають кульбаби, більшість їх гине. Кульбаба лікарська — дуже поліморфний вид, який має численні апоміктичні форми. Деякі дослідники розглядають їх як самостійні види. Однак всі вони при заготівлі не відрізняються і використовуються в медицині нарівні з типовою формою. Кульбаба лікарська росте в зріджених мішаних і листяних лісах, як бур'ян на лісокультурних площах, у розсадниках, парках і лісопарках, трапляється на пустирях, поблизу жител, доріг, по узліссях. Мешкає зазвичай в місцях з порушеною природною рослинністю, на слабозадернених ґрунтах, особливо поблизу житла. У цих умовах вона нерідко утворює значні за площею зарості. На порушених розорюванням і випасом лугах кульбаба не дуже рясна. Тіньовитривала рослина. Поширена всією Україною, особливо у лісостепових районах.

Поширеність: Поширений бур'ян, часто росте на газонах

Умови зростання : Усі типи грунтів

Період цвітіння : Квітень-жовтень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Пазник стержні кореневої Hypochaeris radicata

Багаторічні трав'янисті рослини заввишки 50-100 см, з товстим вертикальним коренем, шорстко-волосистою прямим стеблом. Квітки золотисто-жовті, язичкові, запашні, в кошиках, розташованих по 1-4 на верхівкам стебел. Плід - сім'янка, з чубком з пір'ястих волосків.

Поширеність: Поширений бур'ян, часто росте на газонах

Умови зростання : Усі типи грунтів

Період цвітіння : Травень-вересень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Вероніка
Вероніка нитковидна Veronica filiformis

Вероніка нитковидна (Veronica filiformis) — однорічна або багаторічна трав'яна рослина, вид роду Вероніка (Veronica) родини Подорожникові (Plantaginaceae). Стебла висотою 10-30 см, слабкі, тонкі, гіллясті, з численними, тонкими, подовженими гілками. Верхні листки чергові, нижні супротивні, яйцеподібні або округлі, завдовжки та шириною 5-10 (до 15) мм, на коротких черешках, на верхівці тупі, до основи майже серцеподібні або округлі, з дрібними плоскими волосками або голі. Приквіткові — зменшені, подібні до стеблових. Квітки по одній на тонких квітконіжках, у 2-4 рази довші від листя, у пазухах звичайних або трохи зменшених листків. Частки чашечки еліптичні або ланцетні, довжиною 2,5-4 мм, на верхівці коротко-гоструваті, слабо розходяться, рідко залозисті; Віночок блакитний або білуватий, перевищує чашечку, діаметром 8-13 мм; три лопаті віночка ниркоподібні або округлі, майже рівні, нижня лопать оберненояйцеподібна, трубка віночка дуже коротка. Плід — коробочка, шириною близько 5 мм, довжиною 4 мм, опукла, округло-серцеподібна, дволопатева, з округлими, з'єднаними під гострим або прямим кутом, слабо розбіжними, високо зрощеними лопатями, розсіяно залозиста. Насіння по 8-10 в гнізді, еліптичне до довгастого, плоске, довжиною близько 1 мм, злегка зморшкувате або гладке.

Поширеність: Поширений бур'ян, все частіше зустрічається на газонах

Умови зростання : Вологі грунти

Період цвітіння : Квітень-червень

Вероніка дібровна Veronica chamaedrys

Вероніка дібровна (Veronica chamaedrys L.) — багаторічна трав'яна рослина, вид роду Вероніка (Veronica) родини Подорожникові (Plantaginaceae). Колір квітки залежить від її віку: щойно розцвіла вона майже біла, потім світло-блакитна, бузкова, фіолетова. У розпалі цвітіння пелюстки яскраво-сині. Вероніка дібровна — багаторічна трав'яниста рослина з висхідним стеблом, яке опушене двома рядами м'яких волосків, 10-45 см заввишки. Листки супротивні, округлояйцеподібні, інколи довгастояйцеподібні, надрізано-тупозубчасті, вкриті сидячими волосками. Квітки зібрані у небагатоквіткові китиці, що виходять з пазух верхніх листків. Плід — коробочка. Розмножується вероніка насінням і вегетативно, швидко освоює нові площі. Рослина поширена у Європі та Північній Азії. В Україні росте по всій території на узліссях, лісових галявинах, полях, суходільних луках, у степовій зоні.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Вологі грунти

Період цвітіння : Квітень-червень

Роговик джерельний Cerastium holosteoides

Роговик джерельний (Cerastium fontanum) — вид трав'янистих рослин родини Гвоздичні (Caryophyllaceae). Етимологія: лат. fontanum — «джерельний». Рослини багаторічні (рідше одно- або дворічні), часто кореневищні. Висота 5–35 см. Стебла висхідні, зазвичай щільно опушені, іноді із залозистими волосками. Листки супротивні, безчерешкові; пластини еліптично-довго-яйцеподібні, кінчик гострий або зовсім тупий, з цілими краями і волосками, зазвичай сірувато-зелені. Квітка: віночок білий, прибл. 1 см у ширину; пелюсток п'ять, 4.5–8 мм, приблизно такої ж довжини, як чашолистки, неглибоко 2-лопатеві; чашолистків 5, досить звужені, волохаті, перетинчастокраї; тичинок зазвичай 10. Суцвіття: 2-розгалужені складні парасольки, (3)10–30-квіткові. Плоди: циліндричні, як правило, прямі, бурі, 10-клапанні, завдовжки 8–15 мм капсули. Насіння червонувато-коричневе, 0.4–1.2 мм, тупогорбкувате. 2n = 122—152, як правило 144. Населяє луки, скелясті хребти, пустирі, узбіччя, сади, двори, газони, орні землі, багаті ліси, лісові галявини, огорожі, джерела, берега. В Україні зростає на трав'янистих схилах, узліссях — у високогір'ї Карпат, нерідко.

Поширеність: Поширений бур'ян

Умови зростання : Усі види грунтів

Період цвітіння : Квітень-вересень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Зірочник середній Stellaria media

Зірочник середній (мокрець, мокравник, мокринець, мокриця, перерванець, черевець, Stellaria media (L.) Vill.) — рослина з родини Гвоздичні (Caryophyllaceae). Міжнародна назва роду походить від латинського слова «Stella», що в перекладі означає «зірка» (білі квітки рослини схожі на маленькі зірочки). Видова назва («media») у перекладі з латинської мови — «середня» (тобто, маленька зірочка з родини гвоздичних). Українська назва рослини є дослівним перекладом з латинської. На стеблах рослини з одного боку є волоски, по яких стікає дощова вода і роса в ґрунт. Очевидно, це дає можливість зірочнику рости в сухих місцях. Звідси і друга назва рослини — мокрець. Однорічна або дворічна дрібно-опушена рослина з лежачими або висхідними, дуже розгалуженими стеблами висотою 5—30 см; нерідко утворює нещільні дернини. Листки супротивні, яйцевидні, довжиною 1—2 см, голі або війчасті (біля основи). Квітки в півзонтиках; чашолистки довжиною 4— 4,5 мм, пелюстки глибокодворозсічені, коротші за чашолистки, іноді їх немає. Чашолистків і пелюсток по 5, тичинок 3—5, буває 10, маточка одна з трьома стовпчиками. Плід — коробочка. Цвіте з березня до жовтня. Дозріває у липні — жовтні. Євразійсько-північноамериканський вид. Росте як бур'ян на городах, у садах, по берегах річок майже по всій Україні. Розмножується насінням, а також частинками стебла. Одна рослина дає 15—25 тис. насінин, які проростають без періоду спокою. Насіння зберігає схожість багато років і проростає при досить низьких температурах. Мокриця — рослина-ефемер: вона живе лише три-чотири тижні. Але насіння мокриці, падаючи на землю, незабаром проростають, і з'являються нові рослинки. Крім того, гілочки мокриці, торкаючись до землі, пускають корінці. Мокриця, навіть розірвана на частини, продовжує жити. Кожен шматочок дає корінці і виростає в цілу рослину. Після дощу мокриця стає «кришталевою». Стебла мокриці покриті волосками, які утримують воду. Вода блищить на сонці, і вся рослина здається зробленою зі скла. Мокриця вбирає воду не тільки корінням, а й волосками на стеблах — з повітря. В Україні росте понад 10 видів зірочника, з них найчастіше зустрічається зірочник лісовий.

Поширеність: Рідко зустрічається на зрілому газоні

Умови зростання : Новий газон

Період цвітіння : Квітень-жовтень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Будяк
Осот (бодяк) безстебловий Cirsium acaule

Осот або бодак (Cirsium) — рід багаторічних, рідше дворічних трав'янистих рослин родини айстрових. Українська назва рослини «осот» (праслов. *osъtъ) пов'язана з його колючістю: утворена від праслов'янського кореня *os- («гострий»), споріднена з лат. acus («гостряк», «голка») і грец. άκανος («будяк»). Стебла прямостоячі, розгалужені, 20—30 см заввишки. Листки видовжені, цілісні або перистороздільні. Квітки трубчасті, у кошиках, зібраних у волотево-щітковидні суцвіття. Плоди — сім'янки з перистими летючками. Мають дуже розвинену кореневу систему (головний корінь заглиблюється на 5—6 м, а іноді й на 9 м). Рід нараховує близько 150 видів, поширених в Європі, Азії, Америці. В Україні — понад 20. Деякі види — злісні бур'яни, осот польовий, або рожевий (С. arvense), поширений переважно в Правобережному Лісостепу, на Поліссі, в Карпатах. Осот польовий має кілька форм: щетинистий, ліловий, червоний та інш. Усі вони легко перезапилюються. Засмічує всі сільськогосподарські культури. Як заходи боротьби застосовують правильні сівозміни, чисті пари в Степу. Систематично знищують осот, застосовуючи комплекс агротехнічних і хімічних заходів.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Вапняні грунти

Період цвітіння : Червень-вересень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Осот польовий Cirsium arvense

Осот польовий, або рожевий осот (Cirsium arvense) — вид багаторічних рослин із роду осот родини Айстрові, або Складноцвіті (Asteraceae). Листки утворюють прикореневу розетку, з якої потім виростає стебло висотою від 30 до 200 см; у верхній частині стебло розгалужується. Рослина звичайно дводомна, добре розмножується вегетативним шляхом. Буває, що утворює колонії тільки з осіб однієї статі. Тоді рослина цвіте, але насіння не дає. Час цвітіння — з червня по жовтень. Осот польовий за рахунок вегетативного розмноження може заполонити все поле, витіснивши культурні рослини. У природі також зустрічається на луках, у зарослях чагарників, вздовж доріг в низовинах та в горах. Сильний стрижневий корінь може проникати на 2—3 метра, інколи зустрічаються корені довжиною 5—6 метрів. Приблизно на глибину 35 см від головного кореня паралельно поверхні відходять бульбоподібні потовщені корені, що запасають поживні речовини.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Новий газон

Період цвітіння : Червень-вересень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку

Стокротки (Bellis) і Моховинка (Sagina)
Стокротки багаторічні Bellis perennis

Стокротки багаторічні (Béllis perénnis) — розповсюджений у Європі вид стокроток, багаторічних рослин родини Айстрових (Asteraceae) або Складноцвітих (Compositae). Багато споріднених рослин також мають назву «ромашка» (англ. Daisy). Іноді вважається інвазивним бур'яном, який важко викорінюється скошуванням. Стокротки багаторічні — багаторічна трав'яниста рослина з коротким повзучим кореневищем, культивується як дворічна рослина, досягає у висоту 10—30 см. Має невелике округле або овальне листя (від 2-5 см в довжину, яке росте паралельно до землі). Стебло безлисте. Утворює щільну прикореневу розетку. Суцвіття в діаметрі приблизно 2-3 см. Квіти приблизно 2-3 см. Плід — сім'янка до 0,5 мм завдовжки, жовтого кольору. Насіння дозріває в червні.

Поширеність: Поширений бур'ян, особливо на газонах з низькою травою

Умови зростання : Усі типи грунтів

Період цвітіння : Квітень-жовтень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Моховинка лежача Sagina procumbens

Моховинка лежача (Sagina procumbens) більш відома під назвою Мокрець — широко розповсюджена багаторічна трав'яниста квіткова рослина; вид роду Sagina родини Гвоздичні, типовий вид цього роду. Багаторічна трав'яниста рослина висотою від 2 до 10 см. Стебла — лежачі або трохи припідняті, розгалужені, у вузлах укорінюються. Листки вузько лінійні, загострені, з шипиком на кінці, зрощені основами, довжиною від 2 до 10 мм і шириною від 0,25 до 0,5 мм, без прилистків, зібрані в добре розвинені багатолисткові розетки. Вегетативні та генеративні пагони виходять з пазух листків. Стебла і листя — голі. Квітки — довжиною 2—3 мм, двостатеві, розташовані на довгих (10—20 мм) і тонких квітконіжках на верхівках пагонів. Оцвітини, гіпантія немає. Чашечка складається з чотирьох (або п'яти, що буває у поодиноких квіток, причому доволі рідко) вільних тупих яйцеподібних чашолистків (довжиною до 2,25 мм і шириною до 1,75 мм). Віночок білий; пелюсток чотири (рідко буває п'ять), вони в 1,5—3 рази коротші за чашолистки, в 3—4 рази коротші від чашечки тичинок чотири. Стовпчиків чотири. Плід — багатонасіннева коробочка довжиною 2—3 мм (довше відхилених вбік чашолистиків), розкривається чотирма або п'ятьма стулками. Квітконіжки при плодах на верхівці зігнуті (нахилені донизу) — на відміну від інших видів цього роду.

Поширеність: Поширений бур'ян, особливо на газонах з короткою травою

Умови зростання : Усі типи грунтів

Період цвітіння : Травень-вересень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Деревій (Achillea L.) і Ожика рівнинна (Luzula campestris)
Деревій звичайний Achillea millefolium

Деревій звичайний (Achillea millefolium) — волосистоопушена трав'яниста рослина з кореневищем, родини Айстрових (Asteraceae). Інші назви: Деревій тисячолистий, кривавник, серпоріз, маточник тощо. Латинська назва роду походить від імені міфічного героя Ахіллес, який нібито першим використав цю рослину для лікування. Видова назва утворена від грецьких слів, що в перекладі означають «тисяча листків». Українська назва, очевидно, пов'язана з наявністю в рослині дубильних речовин. Багаторічна рослина родини складноцвітих 20-100 см заввишки. Деревій належить до рослин, які утворюють так звані «відьмині кільця». Його кореневища радіусами відходять від материнської рослини і на відстані 15—20 см дають початок новим рослинам. Після відмирання материнської рослини, яка міститься в центрі такого кола, й утворюються ці кільця. Стебло пряме, ребристе, нерозгалужене, сірувате, рідковолосисте. Листки довгасті або ланцетні, двічі або тричі перисторозсічені з численними супротивними або кососупротивними частками, надрізаними на лінійні або ланцетні гострі часточки. Світлолюбна рослина. Цвіте з червня по жовтень. Квітки в дрібних кошиках зібрані у густе, верхівкове, щитоподібно-волотисте суцвіття. Кошики (5—7 мм завдовжки, 3—5 мм завширшки) яйцеподібні, рідше кулясті. Листочки обгортки черепичасті, зелені, з бурим або білувато-перетинчастим краєм. Крайові квітки в кошиках (в кількості 5—10) язичкові, з коротким округлим відгином, білі або рожеві, серединні — трубчасті, двостатеві. Тичинок п'ять, зрослих з пиляками, маточка одна, з нижньою зав'яззю, довгим стовпчиком і дволопатевою приймочкою. Плід — сплющена, сіра, дрібноборозенчаста, довгаста сім'янка (до 2 мм завдовжки) без чубка або коронки. У природних умовах на території України деревій звичайний зустрічається практично в усіх районах. Росте у мішаних лісах на галявинах, в чагарниках, на лісокультурних площах, лісосіках, уздовж доріг. Надає перевагу сухим, недостатньо розвинутим типам ґрунтів.

Поширеність: Поширений бур'ян

Умови зростання : Сухі і худі грунти

Період цвітіння : Червень-серпень

Ожика рівнинна Luzula campestris

Ожика рівнинна (Luzula campestris) — вид трав'янистих рослин родини Ситникові (Juncaceae), поширений у Європі, на заході Північної Африки, в Індії, Кашмірі та Юньнані. Етимологія: лат. campester — «польовий». Багаторічник 10–30(40) см заввишки. Столони короткі, стрункі. Стебла 0.8–1.5 мм в діаметрі. Пластини базального листя 3–8 см × 2–4 мм. Стеблових листків 1, 2 або 3. Листки густо всіяні віями. Суцвіття розлогі, гілочки з 3–6 колосками. Листочки оцвітини ланцетні, загострені, червоно-бурі. Пильник у З–4 рази довше тичинкових ниток. Коробочка каштаново-коричнева, коротше оцвітини, від трикутно-кулястої до трикутно-оберненояйцеподібної форми, 2.5–3 мм. Насіння довгасте, 1.1–1.3 мм, придаток базальний, 0.4–0.6 мм. В Україні зростає на піщаних горбистих місцях, луках, у лісах, серед чагарників — у лісових районах і Лісостепу.

Поширеність: Поширений бур'ян

Умови зростання : Сухі, кислі грунти

Період цвітіння : Травень-червень

Суховершки (Prunella L. = Brunella Moench) і невзрачница Alchemilla arvensis
Суховершки звичайні Prunella vulgaris

Суховершки звичайні (Prunella vulgaris) — вид трав'янистих рослин родини Глухокропивові (Lamiaceae), поширений в Євразії й Північній Америці. Етимологія: лат. vulgaris — «поширений, звичайний». Як правило, багаторічні трави 5–30 см заввишки. Стебла при основі значно гіллясті, висхідні, вкорінені, 4-кутні, рідко короткошерсті вздовж краю, як правило, частково фіолетово. Листки супротивні, черешки 0.7–2.5 см; пластини від ланцетних до яйцевидих, 1.5–6 × 0.6–2.5 см, з тупим кінцем, волохаті, від з цілими краями до мало і неглибоко тупо-зубчастими. Приквітки фіалкові, широко серцеподібні, близько 7 × 11 мм, загострені. Суцвіття — щільні, колосоподобні на кінцях стебел, 2–4 см. Квіти: віночки синювато-фіалкові, іноді червонуваті або білі, 8–15 мм завдовжки, двогубі; верхні губи опуклі, нижні губи із зубчастими краями. Чашечки вузько дзвонові, двогубі, 5-лопатеві. Тичинок 4, з яких 2 коротких, 2 довгих. Плоди 4-дольні. Напівплодики злегка сплюснуті, жовтувато-коричневі з темними смугами, основи з м'якої тканини. В Україні зростає в лісах, на луках, іноді як бур'ян майже по всій території.

Поширеність: Поширений бур'ян

Умови зростання : Вапняні і погано дреновані грунти

Період цвітіння : Червень-вересень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Миршавиця (манжетка) польова Aphanes arvensis

Миршавиця польова, Манжетка польова. Назва роду Aphanes походить від грецького слова, що означає невидиме або непомічене, яке точно описує цю крихітну рослину. Незважаючи на це, петрушка - це дуже поширений і поширений бур'ян оброблюваної землі, будь то кислотна чи ні. A. arvensis висотою 2-20 см, залишає фан-форми, короткотермінові, з 3 глибоко зубчастою головною часткою; залишає лише 2-10 мм довжиною. Квіти менше 2 мм, в густих скупченнях в пазухах, оточені чашками, утворені листковими стовбурами; 4 шматочки, епікак, але без пелюсток; тичинки, як правило, один. Цвіте квітень-жовтень.

Поширеність: Поширений бур'ян, особливо на газонах з короткою травою

Умови зростання : Піщані грунти

Період цвітіння : Травень-вересень

Інші смітні рослини

Армерія приморська Armeria maritima

Армерія приморська (лат. Armеria marіtima) - вид багаторічних трав'янистих рослин з роду Армерія родини Кермекові (Plumbaginaceae). Етимологія: лат. maritima — «морський». Росте на добре дренованих піщаних грунтах в приморських дюнах, маршах, в тріщинах скель, на обривистих схилах річкових долин, в гірських альпійських лугах. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки (15)20–40 см з багатьма стеблами. Кореневище коротке. Листки в прикореневій розетки (часто також є бічні розетки), безчерешкові. Пластини лінійні, з тупою верхівкою, злегка м'ясисті, 1–15 см × 0.5–3 мм. Суцвіття: головки 13–28 мм діаметра. Квітка: віночок рожевий (іноді білий). Фрукти: 1-насінні капсули, які відкриваються за допомогою кільцевої щілини біля основи. 2n = 18.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Газон з вузьколистними травами

Період цвітіння : Травень-серпень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Волошка чорна Centaurea nigra

Волошка (Centaurea) — рід трав'янистих рослин родини Айстрових, або Складноцвітих. Це багаторічна рослина, яка росте на висоті до метра. Листя до 25 сантиметрів (9,8 дюйма) довгі, зазвичай глибоко лопаті і волохаті. Нижнє листя витирають, а верхні - без столу. Суцвіття містить кілька квіткових головок , кожну півсферу чорних або коричневого щетинистого phyllaries. Голова носить багато маленьких яскраво-фіолетових квітів. Плоди - це засмаглі, волохаті гомілки довжиною 2-3 міліметри, іноді з крихітним темним папусом . Цвіте з липня по вересень. Квіти іноді бувають жовтими або білими.

Поширеність: Малопоширений бур'ян, зазвичай росте на низькосортному газоні

Умови зростання : Вапняні або погано дреновані грунти

Період цвітіння : Червень-вересень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Грабельки цикутні звичайні Erodium cicutarium

Грабельки звичайні (Erodium cicutarium), ін. назва журавлині носики, буськи — однорічна трав'яниста розсіяно-волосиста рослина родини геранієвих. Стебло висхідне, 10—50 см заввишки, від основи розгалужене. Листки супротивні, довгасті, двічінепарно перисторозсічені; нижні — у прикореневій розетці. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, у 6—8- квіткових зонтиках: пелюстки пурпурові, іноді з темними плямами. Плід сухий, з 5 однонасінних часток, які при достиганні плодів спірально скручуються. Цвіте у березні — серпні.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Піщані грунти

Період цвітіння : Травень-вересень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Грабельки Erodium maritimum

Грабельки (Erodium) — рід квіткових рослин родини Геранієві (Geraniaceae). Рослини з перисто-роздільними листками, з вільними або більш-менш зрослими прилистками; нижні листки зібрані розеткою. Квітки актиноморфні або зигоморфні, зібрані багатоквітковими зонтиками, дуже рідко зонтик одноквітковий. Пелюсток і чашолистків по 5, Тичинок 10. Зав'язь п'ятигнізда. Частки плода не розкриваються, на верхівці з придатком, з внутрішнього боку волосистим, який при достиганні плодів скручується спірально. Плоди мають цікаву особливість: коли стиглий плод падає на землю, то завдяки своїй формі під впливом зміни вологості він занурюється у ґрунт за принципом штопора або гвинта. Росте по всій території України у степах, на відслоненнях, як бур'ян на полях, городах і засмічених місцях.

Поширеність: Малопоширений бур'ян, росте в основному на морському узбережжі

Умови зростання : Піщані грунти

Період цвітіння : Травень-серпень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Підмаренник скальний Galium saxatile

Підмаренник (лат. Galium) — рід трав'янистих рослин родини Маренові (Rubiaceae). Назва рослини походить від грецького слова «Gala» — «молоко». Рослина так названа через її здатність звертати молоко. лат. Succi Galii veri — сік Галії справжньої. лат. Herba Galii veri — трава Галії справжньої. Однорічна трав'яниста рослина родини маренових. Стебла полеглі або лазячі, 50—200 см завдовжки, чотиригранні, по ребрах вкриті загнутими гачковидно вниз шипиками, розгалужені. Листки — в кільцях по 6—8, оберненояйцевидні (нижні) або клино-видно-ланцетні (серединні й верхні), по краю і зісподу по серединній жилці негусто вкриті відігнутими назад шипиками, зверху розсіянощетинисті, на верхівці — відтягнуті в тонке вістря. Квітки дрібні, правильні, полігамні (двостатеві й чоловічі), зрослопелюсткові, в пазушних півзонтиках, більших за листки; віночок до 2 мм у діаметрі, білуватий, колесовидний, з чо-тирироздільним відгином. Плід— сухий горішок. Цвіте у травні — вересні. Поширення. Підмаренник чіпкий росте по всій території України як бур'ян на городах, у садах, радше на полях.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Кислі грунти

Період цвітіння : Червень-серпень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Журавець м'який Geranium molle

Журавець м'який або герань м'яка (Geranium molle L.) — вид рослин родини Геранієві (Geraniaceae). Однорічна трав'яниста рослина, яка досягає висот від 10 до 45 см. Стебла до 60 см, прямостоячі, висхідні або стеляться, з залозистими волосками. Рожеві з пурпурно-червоним пелюстки близько 3—8.5 завдовжки (рідко до 10.5) мм. Росте переважно на сонячних галявинах на пухких землях і піщаних дюнах. Як правило, поширюється на піщаних ґрунтах. Вид також розглядається як синантропний людині. Період цвітіння триває з травня по жовтень. Часто квіти запилюють перетинчастокрилі.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Піщані грунти

Період цвітіння : Травень-вересень

Молочка приморська Glaux maritima

Lysimachia maritima (молочка приморська як Glaux maritima) — вид трав'янистих рослин родини Первоцвітові (Primulaceae), що зростає в північній Євразії й Північній Америці. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 3–25(40) см. Кореневища повзучі, гіллясті, тонкі. Стебла сланкі або висхідні, прості або гіллясті, дещо соковиті, сизі, голі. Листки світло-зелені, в основному супротивні, у верхній частині чергуються, безчерешкові з єдиною прожилкою, 0.2–2.6 × 0.1–6(12) см; краї цілі, плескаті; верхівки від тупих до закруглених (або гострих). Найнижчі листки лускаті, коричневі. Верхні листки з пластинами від ланцето до еліптично яйцевидих, м'ясисті, голі, блакитно-зелені, злегка темно-плямі. Квітки поодинокі, пазушні. Квітконіжки відсутні. Квіти: пелюстки відсутні; віночкоподібні чашечки колокольчаті, блідо-рожеві й темноплямі, 3–6 мм шириною; чашолистків 5, яйцевиді, тупі; тичинок 5. Плоди — сферичні, голі, 2.5–3.5 мм довжини капсули. Населяє прибережні райони, особливо дюни, болота, берегові вали, прибережні скельні оголення, кам'янисті береги, а також береги струмків та річок. В Україні зростає на на солонцях і засолених луках — у півд. ч. лісостепу і степу.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Газон з вузьколистними травами

Період цвітіння : Червень-серпень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Спориш звичайний Polygonum aviculare

Спориш звичайний або Гірчак звичайний (Polygonum aviculare L.), Місцеві назви — гусячий шпориш, мурижок, пташина гречка тощо. З родини гречкових — Polygonaceae. Однорічна трав'яниста рослина із стрижневим розгалуженим коренем. Стебла темно-зелені. лежачі з висхідними пагонами (10-60 см завдовжки), членисті, гіллясті. Листки (5-20 мм завдовжки) чергові, сіруваті або сизо-зелені, овальні, видовжені або лінійні, тупуваті або коротко загострені, з чітко помітними жилками. При основі листка s дволопатева, перетинчаста, трубчаста піхва з дев'ятьма-десятьма жилками. Квітки дрібні, правильні, малопомітні, сидять по 2-5 у пазухах листків. Оцвітина проста, глибокоп'ятироздільна, зеленувата, по краю біла або рожева. Тичинок вісім, маточка одна з короткими стовпчиками та малопомітною приймочкою. Плід тригранний, звичайно чорний горішок. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні — жовтні. Спориш звичайний — це бур'ян лісосік, лісових розсадників і лісокультурних площ, росте на просіках, лісових дорогах. Часто утворює суцільні зарості. Поширений спориш по всій Україні.

Поширеність: безпечний бур'ян, проте на ущільнених грунтах може швидко розростатися

Умови зростання : Ігрові майданчики і доріжки

Період цвітіння : Липень-жовтень

Бур'ян гине після одноразового застосування гербіциду.

Перстач гусячий Potentilla anserina

Перстач гусячий (Potentilla anserina L., гусятник) — вид квіткових рослин родини Розові (Rosaceae). Це багаторічна трав'яниста рослина, з міцним стрижневим коренем, вкритим бурими рештками прилистків. Стебла дугоподібно піднесені, 10—30 см завдовжки, вкриті так само, як черешки й квітконіжки, білою або сивою повстю з домішкою рідких простих волосків. Прикореневі та нижні стеблові листки довгочерешкові, складаються з 6—7 листочків, середні та верхні з 3—5 листочків. Листочки оберненояйцевидні, з вузькоклиновидною основою, на верхівці з 2—5 зубцями з кожного боку листочка; зверху голі або з досить довгими рідкими волосками, зелені, блискучі, зісподу — білоповстисті, сріблясті. Квітки з приємним запахом, трохи терпкуваті на смак, 1,5—2 см в поперечнику, жовті, на тонких квітконіжках. Плоди — тонкозморшкуваті, дрібні яйцевидні сім'янки. Цвіте в червні — вересні. Росте на схилах, луках, пасовищах, полях, перелогах, біля жител, інколи невеликими заростями на узліссях, галявинах, у чагарниках, по узбіччях доріг.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Погано дреновані грунти і запущені газони

Період цвітіння : Травень-серпень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Перстач повзучий Potentilla reptans

Перстач (Potentilla) — один з найбільших за кількістю видів рід рослин із родини Rosaceae. Рід охоплює понад 300 видів з яких в Україні росте 41 вид. Найхарактерніші представники: перстач гусячий та перстач прямостоячий (калган-трава). Дослідження з філогенії розоцвітих, засновані на аналізі послідовностей ДНК, що привели до радикального перегляду обсягу роду за рахунок включення в нього родів, які раніше вважалися цілком самостійними (наприклад, роду суниця). Це багаторічні або рідше однорічні трави або дрібні напівчагарники, з пальчасто-роздільними, перистими або трійчастими листками, з прилистками, що приросли до черешка. Чашечка п'яти- (зрідка чотири-) роздільна, блюдцеподібна або майже плоска, з підчашею. Пелюсток п'ять жовтого або білого кольору. Маточки численні, сидять на напівкулястому або майже конічному, волосистому квітколожі; стовпчики маточок бічні. Плід складається з 10-80 горішкоподібних сім'янок.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Запущений газон

Період цвітіння : Червень-вересень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Жовтозілля звичайне Senecio jacobea

Жовтозілля звичайне, Дідик звичайний (Senecio vulgaris L.) — вид трав'янистих рослин роду жовтозілля (Senecio) родини складноцвітих (Compositae) або айстрових (Asteraceae). Народна назва — кульбаба. Однорічна або дворічна трав'яниста рослина, 15-30 см заввишки з ребристими одиночними або розгалуженими стеблами. Листя голі або павутинисто-шерстисті, перисто-роздільні, з нерівномірно-зубчастими частками. Кошики дрібні, циліндричні, в щитковидних волотях; обгортка подвійна, зовнішніх листочків 8-10, коротше внутрішніх, на верхівці чорні; квіти жовті, всі трубчасті. Тичинок 5, зрощені пиляками в трубочку, через яку проходить стовпчик. Зав'язь нижня одногніздова. Плоди — довгасті, веретеноподібні, ребристі, опушені сім'янки з чубком з брудно-білих волосків. Цвіте з квітня до вересня. Плоди дозрівають у травні-вересні. Бур'ян росте вздовж доріг, біля житла, на полях, городах, звалищах, рідше — по берегах річок.

Поширеність: Малопоширений бур'ян, зазвичай росте на низькосортних газонах

Умови зростання : Погано дреновані грунти

Період цвітіння : Червень-жовтень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Шерардія польова Sherardia arvensis

Шерардія польова, маренниця польова (Sherardia arvensis L.) — вид рослин родини Маренові (Rubiaceae). Мала трав'яниста, ворсова, однорічна рослина, яка досягає до 40 см у висоту, стебла мають квадратний перетин. Грубі вузькі щетинисті листки близько 1 см в довжину розміщені у вузлах по 4–6. Бузкові чи рожеві квіти 2–3 см в діаметрі. Квіти знаходяться у невеликих суцвіттях. Цвітіння відбувається навесні та влітку. До 4 мм довжиною плід розділений на дві частини. Рідний ареал: Північна Африка: Лівія; Марокко. Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Росія — Дагестан; Передкавказзя, європейська частина. Західна Азія: Іран; Ірак; Ізраїль; Ліван; Сирія; Туреччина. Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Україна; Австрія; Бельгія; Чеська Республіка; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія; Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство; Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Румунія; Сербія; Словенія; Франція; Португалія [вкл. Мадейра]; Гібралтар; Іспанія. Натуралізований: в інших місцях. Живе на оброблюваній землі, сухих луках, парі й газонах.

Поширеність: Малопоширений бур'ян

Умови зростання : Піщані грунти

Період цвітіння : Травень-жовтень

Бур'ян може загинути після одноразового застосування гербіциду, але зазвичай потрібно повторну обробку.

Return to list

Газонні бур'яни. Класифікація